Статус-панель — моніторинг сервера і сайтів, що став продуктом

Дві половини однієї панелі

Збирач і веб-панель розведені навмисно. Збирач запускається раз на хвилину від root — інакше він не побачить ні системних лічильників, ні логів вебсервера, ні конфігів доменів. Панель працює від звичайного користувача й не має доступу нікуди, крім однієї бази.

Між ними SQLite. Метрики живуть тридцять п’ять днів, помилки — сім. Це не архів, це вікно, у якому видно, що змінилося за останній місяць.

Навантаження, яке видно цілком

Процесор, пам’ять, підкачка, диск, введення-виведення, IOPS, мережа, кількість процесів і PHP-воркерів — усе на одному екрані, з вибором періоду від тридцяти хвилин до тридцяти днів. Там, де є жорстка межа, пунктиром показана вона: не «багато чи мало», а скільки залишилося до стелі.

Сайти опитуються в обхід DNS

Кожен домен панель перевіряє раз на хвилину — але звертається не за публічним DNS, а прямо на IP сервера. Це дрібниця з великими наслідками: якщо сайт відповідає по IP, але не відповідає за іменем, проблема не в сайті, а в записі DNS. Панель це розрізняє й пише про це прямо.

Окремо й рідше перевіряється те, що не змінюється щохвилини: DNS раз на чверть години, сертифікати раз на шість годин. У таблиці видно код відповіді, час відгуку, доступність за добу, строк сертифіката і кількість помилок.

Помилки без шуму

Лог вебсервера читається дописом: панель пам’ятає, на якому місці зупинилася, і при ротації не перечитує файл заново. Але головне не в цьому, а у фільтрі.

Домени, закриті навмисно, щохвилини пишуть у лог «доступ заборонено» — це працює захист, а не аварія. Записи від нашого ж моніторингу теж не помилки. Попередження й повідомлення не рахуються за збої. Без цієї чистки список помилок перетворюється на стрічку, у яку перестають дивитися.

Гроші поруч із метриками

Сервер падає не тільки від навантаження — іноді від рахунку. Тому в панелі є місячний трафік із часткою від квоти, витрати на сховище з прогнозом до кінця місяця й витрати на API з розбивкою за моделями. Прогноз рахується від реального темпу, а не від середнього за місяць.

Публічна сторінка окремо від панелі

Те, що бачить власник, і те, що можна показати клієнтам, — різні речі. Панель під паролем, а поруч публічна сторінка статусу: смуги доступності за дев’яносто днів, середній час відповіді й одна фраза зверху — працює чи ні.

Оновлення без доступу до чужого сервера

У нас немає SSH на сервери клієнтів і не повинно бути. Тому зв’язок улаштований у зворотний бік: установка сама раз на добу звертається до нашої панелі, підтверджує ліцензію й забирає оновлення, якщо воно є.

Ліцензія підписана й перевіряється офлайн на кожному запиті, а не запитом до нас — якщо наш сервер лежить, клієнтські панелі продовжують працювати. На випадок довгого простою закладено двотижневий запас: наша аварія не має гасити чужі установки.

Дрібні оновлення ставляться самі, великі — кнопкою. З нашої панелі можна розкотити версію примусово, але тільки на ті установки, у коді яких уже є приймач такого наказу. Це чесне обмеження архітектури, і воно видно в інтерфейсі.

Що під капотом

Що вийшло

Панель, яку ми писали для себе, стоїть на восьми установках, п’ять із них — на доменах клієнтів. Вона однаково працює на VPS із повним доступом і на шаред-хостингу, де половина метрик недосяжна: у другому випадку вона просто не показує того, чого не може знати, замість того щоб малювати нулі.

І головне архітектурне рішення виявилося правильним: за весь час жодне оновлення не вимагало заходити на чужий сервер.